Права і обов’язки держави як власника тотожні правам і обов’язкам приватного власника

Чому призначені державою менеджери комерційних державних підприємств неефективні, і чому навіть корпоратизовані держпідприємства не демонструють суттєвих успіхів

На перший погляд існує протиріччя між державою як власником підприємства і державою як регулятором, яка не має права втручатись в господарську діяльність всіх суб’єктів господарювання. Але такого протиріччя не існує. Справжні причини криються у функціях держави як власника, які стають зрозумілими у порівнянні з тим, як управляє приватний власник своїм підприємством.

За Конституцією України, всі форми власності рівні та дискримінація за формою власності заборонена

Як приватний власник контролює витрати

Метою діяльності комерційного підприємства є отримання прибутку. Те саме є обов’язком підприємства перед його власником. Цей власник вклав кошти на придбання чи створення підприємства та розраховує на компенсацію з прибутком на вкладену інвестицію. Отже, обов’язком менеджменту приватного підприємства є створення прибутку законним чином.

Водночас існує протиріччя між власником і топ-менеджментом. Власник хоче максимального прибутку, а менеджмент — комфортних умов роботи: дорогих службових авто, офісів в центрі міста тощо.  Цей конфлікт власник вирішує або через безпосереднє управління підприємством, або через призначення в наглядову раду професійних аудиторів (контролерів). Менеджмент обмежують в укладанні угод на, скажімо, понад 100 тис. дол. із закупівлі організаційних ресурсів, вимагаючи погоджувати їх з наглядовою радою.

Українське законодавство надає однакові права власникам приватних і державних підприємств

Інше протиріччя непомітне зовні. В окремих випадках великі приватні підприємства проводять тендери на закупівлю основних ресурсів (сировини, обладнання тощо). Але не проводять тендери на закупівлю монопольних товарів, за винятком приватних природніх монополій. Йдеться про товари, вартість яких регулює держава прямо чи опосередковано. Отже існує можливість штучного роздування собівартості виробництва.

Держслужбовці — члени наглядової ради чи співробітники міністерств і відомств, які зобовязані з боку власника — держави — контролювати, не здатні належним чином це проконтролювати. Для цього потрібні певні знання і досвід головного бухгалтера, економіста чи заступника керівника з комерції на великих підприємствах. Такої кваліфікації, як правило, не мають рядові держслужбовці, а саме вони працюють з первинною документацією. Чиновник середньої ланки держуправління, якщо і має необхідну кваліфікацію, немає часу або обмежений у можливостях контролювати рядових службовців.

Мені довелось ознайомитися з тендерами кількох великих приватних бізнес-структур. Щоб відбувся тендер, надсилаються запрошення потенційним учасникам і майже завжди розміщуються оголошення на власних сайтах. Тендери проводяться не довше, ніж за місяць. Початкова вартість закупівлі завжди відповідає ринковій на день поставки. Це досить легко визначити: береться середня ціна на ринку в попередній період з прогнозом її зміни на день поставки товару. Реальні ж ціни на ринку в цей день будуть: +/- 3 % до вирахуваної ринкової (середньоарифметичної чи середньозваженої). Просто не вигідно закупляти товар за вартістю +3% до прогнозованої ринкової на день поставки. Як наслідок, кількість потенційних учасників скорочується. А для чого конкуренція при закупівлі товару в межах від прогнозованої ринкової + 3%? Виграє на тендері найефективніший учасник — хто дасть найнижчу ціну в діапазоні, встановленому замовником, а саме -3%.

При цьому, на таких тендерах відсутні картелі. В них не беруть участі афілійовані особи. Комерційні служби безпеки та менеджери з постачання і збуту не пропустять картелі чи то афільованих учасників. І хабаря не занесеш. Після отримання хабаря чи підозри, такі менеджери не знайдуть роботу в галузі, особливо, в приватних компаніях. Для чого їм хабар при зарплаті в декілька тисяч доларів?

Приватні підприємства не часто проводять тендери на закупівлю необхідних ресурсів і, як правило, закуповують їх за переговорною процедурою. Вірніше, відсилають комерційні пропозиції основним учасникам ринку чи афілійованим з ними торговим домам. Нерідко в цих пропозиціях вже міститься розрахована вартість ресурсу з приміткою: бажано, щоб ваша вартість була нижчою, тобто натяк на конкурентів, яким також направлені аналогічні пропозиції. І це працює.

Ще простіше із закупівлею монопольного ресурсу, вартість якого не регулюється державою. Комерційна пропозиція приватного підприємства вже містить вартість майбутньої закупівлі. Інколи є натяк на наявність у майбутнього контрагента монопольного (домінуючого) становища, що встановлює для цієї монополії певні заборони: на відмову від укладання договору, поставки товару і на реалізацію товару за цінами, яких не було б при наявності значної конкуренції на ринку.

Що робить приватний власник з неефективним підприємством

У випадку неефективності приватного підприємства, його власник аналізує причини (самостійно чи винаймає зовнішніх експертів). В залежності від результатів аналізу звільняє чи не звільняє топ-менеджмент. При цьому механізми контроля топ-менеджменту та підприємства дозволяють власнику оперативно втрутитись, не чекаючи закінчення фінансового року.

В даному випадку під неефективністю також мається на увазі не виконання підприємством затверджених власником як вищим органом управління плану діяльності підприємства на наступний рік, наприклад, в частині збільшення доходу, прибутку. Після затвердження цей план “розкладається” на щоквартальні плани, які також обов’язкові для виконання топ-менеджментом. Останні власник не складає, але інколи погоджує, а інколи дозволяє топ-менеджменту скласти їх самостійно. А потім за невиконання цих складених і затверджених топ-менеджментом щоквартальних планів, якщо відсутні об’єктивні причини, звільняє топ-менеджмент. Коли власник визначається з причинами неефективності підприємства, він або ліквідує підприємство, або надає йому фінансову допомогу — обігові кошти, необхідні для продовження господарської діяльності. І йому для цього не потрібні жодні дозволи чи погодження з владою.

Про управління державними підприємствами

Державними підприємствами є унітарні або корпоратизовані підприємства, власником яких є держава. Управляють ними від імені власника — органи влади. В унітарних підприємствах керівника призначає безпосередньо орган влади. В корпоративних — формально може призначати наглядова рада, але фактично — знову орган влади, оскільки без наказу цього органу неможливе призначення керівника.

Неефективність державних підприємств пов’язана з наступним. В унітарних підприємствах відсутня наглядова рада, а орган влади як управляючий є лише органом влади. В корпоратизованих держпідприємствах наглядові ради складаються не з професійних аудиторів, а в основному, з “громадських” контролерів (журналісти, громадські активісти чи колишні політичні діячі). Інколи є зовнішні експерти, але вони також ніколи не займалися аудитом, зокрема великих підприємств.

Чому вважаю не доцільним запрошувати іноземців в наглядові ради українських держпідприємств:

  • підприємства є українськими і державними
  • ці експерти є громадянами інших держав, а не України
  • в інших держав може бути інший державний інтерес
  • мені невідомий позитивний результат діяльності цих експертів для українських держпідприємств.

Коли іноземці в наглядових радах проголошують відставки з причин корупції топ-менеджменту, вони, вірогідно, мають підстави. Але ж ці іноземні експерти були запрошені саме для того, щоб знищити чи значно зменшити корупцію. Зменшили? Не чув, не читав. Проте зарплату отримували — і значно більшу, ніж отримували в своїх країнах. Водночас їхня робота в українських держпідприємствах не достатньо контрольована, наприклад, скільки вони часу працювали на об’єкті свого аудиту чи з фінансовими документами цього об’єкту. Хоча вони є всього найманими робітниками і зобов’язані якісно виконувати свій функціонал — аудит.

Ще цікавіші питання щодо компетентності тих наглядових рад, що формуються на держпідприємствах України.  

  1. А чи здатна така наглядова рада проконтролювати тендерний комітет підприємства та його керівника щодо ефективності закупівель?
  2. Чи знає така наглядова рада держпідприємств ситуацію на українських ринках ресурсів: стан конкуренції, афільованих постачальників, ринкову ціну тощо? І чому про це знають власники та наглядові ради приватних підприємств?
  3. Чи розуміє, що закупівля монопольного виду товару у посередників за тендером призводить до удорожчання як мінімум на 10% від ціни виробника, а при наявності картелю посередників — як мінімум на 20%?

Що робити з неефективними закупівлями на держпідприємствах

Система ProZorro мінімізує корупцію (так вважається), закон створює умови для неупередженого відношення… і все одно можуть бути неефективними. Чому?  Узгодити та затвердити з профільним органом влади план на рік, скласти тендерну документацію, розмістити в ProZorro, отримати скарги до АМКУ — все обов’язкова процедура на держдприємстві. В цей час конкурент — приватне підприємство — здійснює закупівлю товару максимум за три тижні. А оскільки ресурс на ринку обмежений, державне підприємство з такими довготривалими процедурами закупить товар на 5-10 % дорожче, ніж приватне.

Можливо, я помиляюсь, але власник — держава — протягом як мінімум останніх шести років не звільняв членів наглядових рад корпоратизованих підприємств (через орган влади, що його представляє). Не часто звільняли також керівників за, наприклад, невиконання затвердженого фінансового плану.  А чому держава як власник на відміну від приватного власника не приймає таких кадрових рішень при наявності законних підстав? Мені це невідомо.

При неефективності держпідприємства держава як власник зобов’язана діяти аналогічно приватному власнику

Визначати об’єктивні та суб’єктивні причини неефективності та приймати вольові рішення щодо звільнення топ-менеджменту та наглядової ради чи ні — так само право власника держпідприємства, як і приватного. Так само держава зобов’язана приймати стратегічне для підприємства рішення: або про його ліквідацію, або про надання йому державної допомоги.

Але тут виникають питання — вже суто економічні

  1. Чому держава як власник зобов’язана отримувати дозвіл АМКУ на надання своїй власності допомоги, в той час як для приватного власника просити такого дозволу було би нонсенсом?
  2. Що буде з конкуренцією на ринку в разі, якщо АМКУ не дасть державі дозвіл на таку допомогу?

А буде те, що частка недержавних підприємств на відповідному ринку зросте, і як наслідок зросте ступінь концентрованості цього ринку (зросте індекс ННІ). Чим такі наслідки відрізняються від зростання концентрованості ринку внаслідок картельної змови чи хижацького ціноутворення монополії, що знищує конкурентів? Нічим.

В законі України “Про державну допомогу” є винятком надання державної допомоги суб’єктам господарювання. При цьому умови її надання, на мій погляд, є занадто обтяжливими, оскільки для держпідприємств занадто детально розписані пропорції та напрями її використання. В той же час, надання допомоги приватному підприємству є суто відповідальністю власника лише перед собою. На мій погляд, в зазначеному законі також не враховано наступне:

  • державні підприємства можуть бути задіяні регулятори ринків під час цінових збурень
  • у західних країнах майже відсутні комерційні підприємства державної та комунальної (муніципальної) форми власності
  • у держави є більш важливі функції, наприклад, забезпечення екологічної безпеки людей. З цією метою держава змушена захищати діяльність з перевезення, наприклад, в містах екологічними видами транспорту Вступ на ці ринки приватного бізнесу характеризується надзвичайно високими бар’єрами: організаційними, технічними, адміністративними та економічними. Ненадання державної допомоги суб’єктам комунальної власності призведе до їх ліквідації або зростання тарифів на перевезення, а відповідно, й до зростання цін на локальному ринку.

Юрій Прокопенко — юрист, спеціаліст з конкурентного права

Total
1
Shares
Previous Article

Квартальний прибуток пивоварної компанії AB InBev вирос майже в 20 разів

Next Article

Капітальні інвестиції в економіку України впали на 38%

Related Posts
Total
1
Share