Поки не буде контролю і відповідальністі для керівників, не буде й змін у роботі Фонду держмайна – Олескандр Потімков

Попри те, що роздержавлення майна в Україні триває з початку незалежності, залишається близько 3,5 тис. державних підприємств. Ключовий суб’єкт у приватизації та управлінні держмайном – Фонд державного майна – здебільшого залишається поза критикою. За замовченням рішення про продаж тих чи інших держпідриємств є політичним. Водночас Фонд, опираючись на внутрішні і урядові акти,  діє достатньо автономно. Не дивлячись на регулярні скандали навколо приватизації, реприватизації, оренди держмайна, ніхто з керівників ФДМУ не поніс відповідальності. Чи є сенс виправляти щось у роботі установи, яка за 30 років не спромоглась провести приватизацію, чи варто її ліквідувати, NotaBeneговорить з екс-заступником голови ФДМУ і екс-держуповноваженим Антимонопольного комітету України Олександром Потімковим.

Наскільки політична влада впливає на керівників Фонду держмайна?

По-перше, через політичне призначення керівників Фонду, що передбачено законом. Проте політики втручаються значно глибше у робочий процес. Наприклад, свого часу мого колегу і мене терміново звільнили з посад заступників голови Фонду за вимогою керівництва Компартії України за принципову державницьку позицію щодо певних підприємств, тобто були незручними.
Ще один приклад.  На початку 2000-х до Комітету промислової політики та підприємництва звернувся керівник державного агропромислового комплексу з приводу спроб рейдерського захоплення, до якого був причетний народний депутат, який до того ж раніше працював у правоохоронних органах. По документах, дійсно, були однозначні порушення з боку Фонду держмайна. За доручення голови Комітету я звернувся до тодішнього голови Фонду Михайла Чечетова (керував ФДМУ у 2003-2005 рр. – ред). Але той, почувши назву підприємства, сказав, що нічого робити не треба, бо отримав вказівку «зверху» не перешкоджати.

«Майже 30 років в Україні не сформована єдина державна політика приватизації, і досі точаться дискусії, які активи продавати, а які залишати у державі»

Чи можливо при політичному призначенні голови Фонду запобігти подібному втручанню?

Вважаю, якщо голова Фонду ухиляється чи порушує процедуру, що передбачена законом, значить скоює правопорушення. Отже має наставати відповідальність – адміністративна або кримінальна. Чи було колись виявлено порушення закону з боку керівництва Фонду? Було. А чи відповів хтось за законом? Ні, навіть адміністративної відповідальності ніхто не поніс.

На Вашу думку, яка причина того, що в Україні майже 30 років не завершено роздержавлення майна?   

Перш за все, досі не сформована єдина державна політика приватизації, і досі точаться дискусії, які активи продавати, а які ні. Бо як приймається рішення про приватизацію певного підприємства?
Згідно законодавства, перелік підприємств для приватизації формує Кабінет Міністрів України і має передавати Фонду держмайна, але нажаль це відбувається не одразу. По факту, уряд ставить завдання міністерствам. І з цього моменту починається підкилимна гра навколо того, що продавати, що – ні. Якщо за тіньовими домовленостями вирішено не приватизувати певне підприємство, то знайдуть причини (як правило, штучні), щоб не виставляти його на продаж.

Коли підприємство занесено до переліку тих, які підлягають приватизації, ним керує вже Фондом. Як відбувається комунікація з безпосереднім керівником підприємства?

При підготовці держпідприємства до приватизації, керівник підприємства має узгоджувати управлінські рішення з Фондом. Сенс у тому, щоб при підготовці до приватизації Фонд забезпечив збереження майна підприємства. У наших реаліях цей процес розтягується від місяців до років, і протягом цього часу Фонд виконує функції управлінця. Завдання Фонду має бути не управління виробничим процесом, а підвищення інвестиційної привабливості підприємства, щоб підвищити ринкову вартість. Водночас, Фонд має виявити всі недоліки, щоб бути чесним з інвестором, і щоб згодом не висував претензій, що купив не те, на що розраховував.

«При підготовці підприємства до приватизації завданням Фонду має бути не управління виробництвом, а підвищення його інвестиційної привабливості та виявлення всіх недоліків, щоб згодом уникнути претензій інвестора»

В якому випадку приватизоване підприємство підлягає реприватизації, і який механізм повернення державі?

По-перше, якщо виявлені порушення законодавства під час продажу, що доводиться в судовому порядку. По-друге, якщо новий власник не виконує  інвестиційні зобов’язання. У такому випадку спочатку пропонується добровільно повернути актив. Відмовляється – тоді шляхом судового рішення.
Для прикладу можна згадати ПАТ «Луганськтепловоз», коли було скасовано результати першого конкурсу і проводився повторний. Або «ЗАлК» (Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат), угода про продаж якого була скасована через невиконання інвестиційних зобов’язань. Інший приклад – «Укртелеком», рішення про його приватизацію досі оскаржується в суді. Важко не згадати «Криворіжсталь», де після першого продажу у 2004 р., конкурс був визнаний недійсним.

Взагалі, це нормально – реприватизація, деприватизація? Чи знову втручається політика?

Важливим є якість формування інвестиційних зобов’язань і критерії їх виконання. Наприклад, при приватизації «Криворіжсталі» зобов’язанням було «продовження програми будівництва житла для працівників». Що це означає? Як проконтролювати виконання? Якщо новий власник виділятиме щороку кілька тисяч доларів на будівництво житла, але працівники його не отримують, – це виконання чи ні? А якщо вказати зобов’язання чітко: що протягом певного часу щороку мають здаватись 100 квартир, тоді його виконання легко перевірити.
В цілому був дуже розгалужений блок інвестиційних зобов’язань. Проте вони були жорсткими: великий соціальний блок, інноваційні обов’язки тощо. Але покупець знайшовся. Це доводить, що можна продавати державне майно прозоро і з суттєвим інвестиційним навантаженням.

При оренді держмайна маємо прямий конфлікт інтересів, коли Фонд є стороною угоди і він же формує оцінку цього майна для становлення розміру оренди

Яку оцінку роботі Фонду держмайна Ви поставите? Якщо відверто, чи виправдовується утримання цієї держустанови платниками  податків?

По черзі по кожному завданню. В приватизації – провал. В управлінні державними підприємствами – теж провал, оскільки постійно виникають корупційні скандали, і нічого не змінюється, щоб їх унеможливити. Оренда держмайна – теж провал. Оцінка об’єктів державної власності – знову провал. В останньому є багато невизначених питань, зокрема, із застосуванням модулю оцінки операцій з нерухомістю.
Вважаю, що потрібно змінювати механізм оцінки державного майна. Якщо на ринку, продавець і покупець, щоб визначати ціну, можуть звернутись до незалежного експерта за оцінкою майна, і ця оцінка задовільнить обидві сторони, то з державним майном оцінщика призначає Фонд, а той має погодити ціну  знову ж з Фондом. Вочевидь маємо прямий конфлікт інтересів, коли Фонд є стороною угоди і формує оцінку. Це те, що мали виправити давно у функціях Фонду, проте, нажаль, нічого не змінено.

Який вихід: реформувати Фонд держмайна, ліквідувати його взагалі і передати приватизацію до інших органів виконавчої влади, а управління держмайном – до профільних міністерств чи держпідприємствам?

Ліквідація Фонду не буде корисним кроком для держави. Переконаний, виправляти ситуацію потрібно з встановлення контролю і відповідальності за рішення. Попередній очільник Віталій Трубаров блокував створення громадської ради, тобто суспільного контролю. Ця Верховна Рада, коли формувала чинний склад, ліквідувала комісію з питань приватизації. Тільки нещодавно нардепи внесли зміни до закону, які передбачають, що контроль за діяльністю Фонду здійснює Комітет з економічних питань. А наразі Фонд держмайна практично безконтрольний.
А зараз, вперше в історії відбулась тотальна заміна керівництва, і всі нинішні керівники є абсолютно новими у цій сфері. Вважаю, це негативним, бо не збережена інституційна пам’ять, і мало того, що будуть нові помилки, так ще й повторюватимуть старі.
Нарешті, потрібно розділити, у якому випадку Фонд держмайна діє як представник влади, а у якому виступає стороною угоди. І чітко прописати повноваження в обох аспектах, а також, повторюсь, – ввести відповідальність, що передбачена у законодавстві.      

Total
0
Shares
Previous Article

Парламентарі виразили підтримку необхідності ухвалення закону про лобізм

Next Article

С уходом первого в АМК началась политика

Related Posts
Total
0
Share