Приватизація “Більшовика” – давні питання про Фонд держмайна

Невдала приватизація заводу «Більшовик» виявила старі проблеми Фонду держмайна і доводить необхідність змін механізму оцінки об’єктів, що приватизуються

Голова Фонду державного майна (ФДМУ) Дмитро Сенниченко добровільно їде у відставку, – про це він повідомив сьогодні на прес-конференції в Києві. За його словами, заява від нього про звільнення за власним бажанням вже зареєстрована у Верховній Раді.  
Він також зазначив, що провів попердні зустрічі з президентом Зеленським і прем’єр-міністром Шмигалем.

За кілька днів до цього Сеннеченко в ефірі українського ТБ мусив пояснювати, чому майновий комплекс заводу київського заводу «Більшовик» Більшовик (ПКМЗ – “Перший Київський машинобудівний завод”), який має велику інвестиційну привабливість, було приватизовано майже за стартовою ціно.

Сеннеченко це спростовує, але повідомив, що попередньо зустрічався з президентом і прем’р-міністром. Скандал навколо приватизації “Більшовика” піднімає старі питання, які виходять за межі ринкової ціни об’єкту приватизації, а зачіпають вже повноваження та функції Фонду держмайна України.

Більшовик отримав мінімум

Вже кілька днів поспіль в українських ЗМІ повідомляють про невідворотнє звільнення Сенниченка з посади голови ФДМУ внаслідок невдалої приватизації майнового комплексу київського заводу Більшовик (ПКМЗ – “Перший Київський машинобудівний завод”). Цей об’єкт внесений ВРУ до приватизації поточного року, наприкінці жовтня було продано на аукціоні за більш, ніж 1,4 млрд грн.

Зазначимо, що майже на цьому рівні у вересні було визначено стартову ціну об’єкту за рішенням Кабінету міністрів України (1,39 млрд грн), про що тоді повідомляв сам голова ФДМУ Сенниченко. Тобто запеклих торгів під час приватизаційного аукціону не було.

З трьох учасників, які змагались за майновий комплекс у 50 га в чотирьох областях (окрім виробничих корпусів, також соціально-оздоровчі об’єкти), перемогла маловідома ТОВ “Дженерал Комерс”, зареєстрована лише у 2018 р. із статутним капіталом всього у 4 тис дол., яку пов’зують з компаніями бізнесменів Василя Хмельницького та Андрія Іванова.

Голова ФДМУ Дмитро Сеннеченко пояснював слабкий інтерес інвесторів до приватизації «Більшовика» тим, що об’єкт значно втратив привабливість внаслідок обтяження боргами та судовими позовами.

Голова ФДМУ Дмитро Сеннеченко пояснював слабкий інтерес інвесторів до приватизації «Більшовика» тим, що об’єкт значно втратив привабливість внаслідок обтяження боргами та судовими позовами.

Земля під корпусами заводу, за умов приватизації так і залишається у власності Києва, а отже для забудівлі цілого кварталу неподалік центру Києва потрібно домовлятися зі столичною владою.

Через майно «Більшовика» відбулось декілька судів. В лютому Офіс генпрокурору оскаржив його відчуження у Верховному суді, який своїм рішенням остаточно повернув у власність держави. Потім – судова суперечка між ФДМУ та Київрадою щодо частки майна (п’ятий цех, територію якого Київраді потрібно для добудови транспортної розв’язки на Шулявському мості).

Також, за умов приватизації новий власник має виплатити понад 500 млн грн боргів – перед трудовим колективом по заборгованості по заробітній платі, державним бюджетом та іншими кредиторами, а ще не менше 57 млн грн інвестувати впродовж 3 років у модернізацію та зберегти виробництво у Києві, Жашкові або інших промислових майданчиках в країні.

Старі скандали з новими обличчями

Не зважаючи на великий інтерес інвесторів до приватизації «Більшовика», дехто відмовився від участі в аукціоні через юридичні суперечки навколо об’єкту та борги, в наслідок чого його було продано майже за стартовою ціною.

ЗМІ та експерти вбачають явне заниження від ринкової вартості тієї ціни, яку ФДМУ виручив на приватизаційному аукціоні за майновий комплекс, включно з 35 га в центрі столиці на Шулявці. Деякі політики закидали голові ФДМУ Дмитру Сенниченко як мінімум нанесення збитків внаслідок провальної приватизації, а дехто припускав можливу змову новим власником.

У відповідь голова ФДМУ виправдовує таку ціну тим, що збиткових держпідприємств на кшталт «Більшовика» в країні є тисячі, які стали тягарем для держбюджету. Отже, з його слів, головне для ФДМУ якнайшвижше приватизувати?  

Сеннеченко зазначає, що за його керівництва ФДМУ зробив всі необхідні зміни для проведення прозорих аукціонів для визначення конкурентної ринкової ціни. Формально вже майже не голова ФДМУ зробив все правильно: який був попит – за таку ціну і продав.

Питання в тому, яким чином має діяти держава у випадку приватизації збиткового, але інвестиційно привабливого об’єкту

Чи варто якнайшвидше звільнити економіку від тягаря здебільшого збиткових держпідприємств і влаштовувати аукціони розпродажу неліквіду, чи потрібно привести приватизаційний лот у «товарний вигляд»? З одного боку, історія з «Більшовиком» не нова, і Сеннеченко – не перший голова ФДМУ, який провів збиткову приватизацію. Історія приватизації в Україні відома скандалами навколо продажу задешево держпідприємств, включно з реприватизацією «Криворіжсталі» в 2005 р.

З іншого боку, з огляду на досвід європейських сусідів, для України приватизація вже затягнулась мінімум на десяток років. В країни бувшого соцтабору, структури подібні ФДМУ відпрацьовували кілька років, і по завершенню роздержавлення соцмайна були ліквідовані або їхні функції були зведено до управління мінімально необхідним держапарату майном чи майном, яке є тимчасово у розпорядженні держави (конфіскація, заставне майно при банкрутстві, тощо).

Яким чином має діяти Фонд держмайна, щоб з одного боку, нарешті, за 30 років, завершити приватизацію здебільшого, неефективних держпідприємств, а з іншого, принести державі не збитки, а прибуток. Про це Notabene_news запитало екс-заступника голови ФДМУ Олександра Потімкова.

Олександр Потімков, екс-заступник голови ФДМУ та екс-держуповновадений АМКУ, переконаний, що поки не буде предметної відповідальності для керівництва Фонду держмайна, не буде суттєвих змін у приватизації
Фото: Укрінформ

На Вашу думку, чим має керуватись держава як продавець майна при формуванні оцінки для його приватизації: ринковою вартістю чи реальним станом об’єкту на поточний момент?

Із застосуванням модулю оцінки операцій з нерухомістю (як у випадку з майном заводу “Більшовик” – ред.) лишається багато невизначених питань. Вважаю, що потрібно змінювати механізм оцінки державного майна. Наразі маємо конфлікт інтересів, коли Фонд є стороною угоди і формує оцінку. Це те, що мали виправити давно у функціях ФДМУ.
Якщо на ринку, продавець і покупець, щоб визначати ціну, можуть звернутись до незалежного експерта за оцінкою майна, і ця оцінка задовільнить обидві сторони, то з державним майном оцінщика призначає Фонд, а той має погодити ціну  знову ж з Фондом.

Коли підприємство занесено до переліку тих, які підлягають приватизації, ним керує вже Фондом. Як відбувається комунікація з безпосереднім керівником підприємства?

Коли держпідприємство вже готовиться до приватизації, його керівник має узгоджувати управлінські рішення з Фондом. Сенс у тому, щоб при підготовці до приватизації Фонд забезпечив збереження майна підприємства. У наших реаліях цей процес розтягується від місяців до років, і протягом цього часу Фонд виконує функції управлінця. Завдання Фонду має бути не управління виробничим процесом, а підвищення інвестиційної привабливості підприємства, щоб підвищити ринкову вартість. Водночас, Фонд має виявити всі недоліки, щоб бути чесним з інвестором, і щоб згодом не висував претензій, що купив не те, на що розраховував.

При підготовці об’єкту до приватизації Фонд має зайнятись підвищенням його інвестиційної привабливості та виявленням недоліків, щоб уникнути претензій інвестора

В якому випадку приватизоване підприємство підлягає реприватизації, і який механізм повернення державі?

По-перше, якщо виявлені порушення законодавства під час продажу, що доводиться в судовому порядку. По-друге, якщо новий власник не виконує  інвестиційні зобов’язання. У такому випадку спочатку пропонується добровільно повернути актив. Відмовляється – тоді шляхом судового рішення.
Для прикладу можна згадати ПАТ «Луганськтепловоз», коли було скасовано результати першого конкурсу і проводився повторний. Або «ЗАлК» (Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат), угода про продаж якого була скасована через невиконання інвестиційних зобов’язань. Інший приклад – «Укртелеком», рішення про його приватизацію досі оскаржується в суді. Важко не згадати «Криворіжсталь», де після першого продажу у 2004 р., конкурс був визнаний недійсним.

Взагалі, це нормально – реприватизація, деприватизація?

Важливим є якість формування інвестиційних зобов’язань і критерії їх виконання. Наприклад, при приватизації «Криворіжсталі» зобов’язанням було «продовження програми будівництва житла для працівників». Що це означає? Як проконтролювати виконання? Якщо новий власник виділятиме щороку кілька тисяч доларів на будівництво житла, але працівники його не отримують, – це виконання чи ні? А якщо вказати зобов’язання чітко: що протягом певного часу щороку мають здаватись 100 квартир, тоді його виконання легко перевірити.
В цілому був дуже розгалужений блок інвестиційних зобов’язань. Проте вони були жорсткими: великий соціальний блок, інноваційні обов’язки тощо. Але покупець знайшовся. Це доводить, що можна продавати державне майно прозоро і з суттєвим інвестиційним навантаженням.

Чому в Україні майже 30 років не завершено роздержавлення майна?   

Перш за все, досі не сформована єдина державна політика приватизації, і досі точаться дискусії, які активи продавати, а які ні. Бо як приймається рішення про приватизацію певного підприємства?
Згідно законодавства, перелік підприємств для приватизації формує Кабінет Міністрів України і має передавати Фонду держмайна, але нажаль це відбувається не одразу. По факту, уряд ставить завдання міністерствам. І з цього моменту починається підкилимна гра навколо того, що продавати, що – ні. Якщо за тіньовими домовленостями вирішено не приватизувати певне підприємство, то знайдуть причини (як правило, штучні), щоб не виставляти його на продаж.

Який вихід? Вже наче реформували Фонд. Може взагалі його ліквідувати та передати приватизацію іншим органам виконавчої влади, а управління держмайном – профільним міністерствам або держпідприємствам?

Не думаю, що ліквідація Фонду держмайна буде корисним кроком для держави. Виправляти ситуацію потрібно з встановлення контролю та відповідальності за рішення – предметної відповідальності. Попередній очільник Віталій Трубаров блокував створення громадської ради, тобто суспільного контролю. Ця Верховна Рада, коли формувала чинний склад, ліквідувала комісію з питань приватизації. Пізніше нардепи внесли зміни до закону, які передбачають, що контроль за діяльністю Фонду здійснює Комітет з економічних питань. Проте наразі Фонд держмайна практично безконтрольний.
Також не думаю, що крисним для держави стала вперше в історії тотальна заміна керівництва, і всі нинішні керівники є абсолютно новими у цій сфері. Вважаю, це негативним, бо втрачається інституційна пам’ять. Мало того, що будуть нові помилки, так ще й повторюватимуть старі.
Нарешті, потрібно розділити, у якому випадку Фонд держмайна діє як представник влади, а у якому виступає стороною угоди. І чітко прописати повноваження в обох аспектах, а також, повторюсь, – ввести відповідальність, що передбачена у законодавстві.      

Total
0
Shares
Previous Article

Експорт швейцарських годинників зріс у жовтні на 4,8%

Next Article

Виробництво макаронних виробів за п'ять років впало на 23%

Related Posts
Читать дальше

Что не так с реакцией рынка недвижимости на коронакризис, и когда ожидать «распродажи» столичного жилья?

Традиционно рынок недвижимости отвечает падением на кризисы в экономике. И в текущий коронакризис многие поспешили вложить сбережения в…
Total
0
Share