Б(а)ум азарту у законотворців або, як Україні легалізувати гральний бізнес

Понад 10 років, після заборони у 2009 р., азартні ігри в Україні діяли підпільно – під виглядом державної лотереї та комп’ютерних клубів. Утворився окремий тіньовий сектор зі своїми правилами і прибутками до мільярда доларів на рік, втрачав держбюджет.
Кілька років українські політики пафосно дискутували, що це – заробіток на людській залежності чи звичайний азартний відпочинок. Нарешті Верховна Рада поточного IX скликання 14 липня 2020 р. остаточно ухвалила Законопроект №2285-д про легалізацію азартних ігор. 11 серпня відповідний Закон (№768-ІХ) підписав президент Зеленський. З 13 серпня Закон набув чинності. 
Чи з’явиться в Україні свій «Лас-Вегас» із мільярдними прибутками і податками до держбюджету, чи розвиток грального бізнесу буде зведено до банального викачування коштів з громадян?  Розібрались в новому Законі, чому і кому потрібно було саме з таким законом і саме у цей час легалізувати азартні ігри в Україні. 

Мрія про мільйон і казкові дівчата-хостес  

«Азартні ігри – просто відпочинок з можливістю виграти великі гроші, без великих зусиль», – вважає Юрій з Житомира. Він регулярно грає в онлайн-казино, а взагалі, в азартні ігри на гроші – вже чотири роки. Залежним від азартних ігор себе не вважає, хоча зізнається, що іноді важко зупинитись. 

Юрію 30 років. Постійного заробітку в нього немає. Дружини – поки також. Живе сам у власному помешканні, що отримав від батьків. З легкою посмішкою, відвертаючи погляд, він говорить, що досі, здебільшого програвав. А коли виграв незначні суми, одразу витрачав гроші на випивку чи інші розваги. Суму програшу за увесь час оцінює у 5-6 тис. дол. «Спочатку коли виграєш, бере азарт, а потім, коли програєш, виникає злість і бажання відіграти», – пояснює він.

Юрій ще ніколи не продавав речі щоб грати, хоча було, що програвав усю зарплату, потім брав у борг, але завжди повертав. Проте впевнений, що обов’язково стане мільйонером, адже знає приклади, коли звичайні люди вигравали великі суми. 

Чоловік розказує, що коли ще грав у закритих закладах, приваблювала не лише можливість швидкої наживи, а й поважне ставлення персоналу. Будівельник за фахом, Юрій вже відчував себе багатим, коли йому намагаються догодити. 

Припинив відвідувати заклади через облаву, яка сталась рік тому. Тепер грає лише в онлайн-казино.

Рейд правоохоронців – найбільш небезпечне явище не лише для відвідувачів, а й співробітників підпільних гральних закладів. Хоча останніх, як правило, заздалегідь попереджає їхнє керівництво. Тих, хто по іншу сторону грального бізнесу набагато складніше вивести на відверту розмову, ніж азартних гравців. З нами погодилась говорити, на умовах анонімності, колишній менеджер одного зі столичних закладів. 

Раніше Людмила (ім’я змінено) сім років працювала адміністратором ресторанного комплексу. Потім знайомий запропонував «майже аналогічну посаду, лише зі специфікою». Також потрібно було розбиратись в комп’ютерних технологіях, а потім з’ясувалось, що мусила ще й глибоко вивчити юридичну сторону і трошки стати психологом. 

«Клуб гральних автоматів – це не ресторан», – зізнається Людмила. Її задача – управління персоналом і комунікація з керівництвом. «Ще під час співбесіди при підборі співробітників важливо виявити, наскільки людина психологічно врівноважена, чи не запанікує на випадок рейду», – пояснює жінка. 

Будівля з автоматами спеціально без вікон – щоб гравець не помічав плин часу і затримувався в закладі по кілька діб .

Людмила стверджує, що на автоматах виграють частіше, ніж вважається. «Інакше сюди б просто не ходили», – аргументує вона. Про суми виграшів і програшів не говорить, надто про те, скільки отримує сам заклад. Особисто їй зарплати вистачає і на себе, і на дітей, і на батьків. Надбавки до зарплатні отримує кожен з персоналу гральних закладів – за конфіденційність та стресостійкість. 

«Найчастіше, – говорить жінка, – буває, що, програвши велику суму, відвідувач погрожує поліцією, знайомими депутатами, іншими високопосадовцями. Таких треба швидко заспокоїти, щоб не лякали інших гостей». Тоді до роботи беруться хостес – привабливі дівчата, які розуміються на психології і вміють вгамувати розлюченого невдаху. 

Хостес постійно в залі. Вони знайомляться з одинокими гостями, які просто грають, вливаються в довіру, фліртують. Під час спілкування дівчата можуть підливати міцний алкоголь, бо у клієнта напідпитку легко виявити сильні та слабкі психологічні сторони. 

Вже зважаючи на особливості характеру гравців, дівчата-хостес знають, як спонукати робити ставки знову й знову 

У випадку виграшу, хостес розраховують на чайові, які бувають дуже щедрі: до 50% від виграшу. Якщо ж клієнт програв і обурюється, дівчина-хостес вгамовує компліментами або ніжними обіймами. Не вдається – дівчат змінюють охоронці, які виводить конфліктного гостя з зали. Втім, служба охорони має доступ до закритих баз МВС і може заздалегідь визначити проблемних відвідувачів.  

Зараз Людмила тимчасово у відпустці, бо її об’єкт закрили і познімали логотипи. Чи пов’язано це із новим законом – вона не знає, «сказали, просто чекати». 

Прірва без дні

У 2009 р. Верховна Рада конституційною більшістю (309 голосів) прийняла Закон про заборону грального бізнесу. Така солідарність була зумовлена тим, що азартні ігри в Україні не врегульовані і перетворились на суцільне зло для суспільства: зростання кількості злочинів, порушення обмежень на місцях розташування ігрових об’єктів і заборони на допуск неповнолітніх, масові фінансові порушення тощо. 

Насправді, ринок азартних ігор діяв постійно. Так як Закон про заборону лишив легальним тільки лотереї. А їх, у свою чергу, згідно з Господарським кодексом (ст. 365), могли проводити лише державні оператори за спеціальної ліцензією. За порушення Закону суб’єктів господарювання карали штрафом у розмірі восьми тисяч мінімальних заробітних плат та конфіскацію обладнання. 

З правоохоронних і контролюючих органів лише МВС та Податкова мали повноваження позиватись до суду щодо порушення законодавства про гральний бізнес. Отримавши монополію на контроль у цій сфері, по факту саме ці структури почали «кришувати» підпільний гральний бізнес. Під прикриттям державної «Національної лотереї» були облаштовані окремі зали, де всі охочі грали у казино чи автомати.  «Рейди – це не боротьба з нелегальним бізнесом, а розборки між силовиками», – зазначали у розмовах з Nota Bene працівники нелегальних гральних закладів.  

При уряді Януковича-Азарова, державна «Національна лотерея» була під контролем Мінфіну, зокрема, її курувала Тетяна Єфіменко, заступник міністра фінансів у 2010 р., а після, президент «Академії фінансового управління» при міністерстві. 

Одним з головних бенефіціарів «чорного» ринку ігрових автоматів, як стверджувавколишній нардеп Сергія Лещенко, був Олександр Третьяков – нардеп минулого скликання і соратник Петра Порошенка ще з часів президента Ющенка. 

На початку 2019 р. депутат Київради Олександр Пабат оприлюднив дані свого депутатського звернення до Нацполіції, з якого чітко видно, як із кожним роком знижувалася активність правоохоронців навіть у питанні фіксації самого факту існування нелегальних гральних установ. 

В 2013 р. в столиці було зафіксовано 1011 правопорушень через гральний бізнес; у 2014-му – 375; у 2015-му – 239, в 2016-му – 177, на жовтень 2017 р. – лише 50, у 2018-му – лише 40.  

За словами екс-міністра фінансів Олександра Данилюка, загальна сума тіньового обороту нелегального грального бізнесу в Україні становить близько мільярда доларів на рік. 

Після зміни влади внаслідок Революції Гідності, у 2015 році Мінфін під керівництвом Наталії Яресько спробував легалізувати гральний бізнес і оприлюднив свій законопроект. Головний аргумент був – вкрай необхідно знайти нові джерела надходжень до держбюджету. Але проти виступили християнські церкви України (окрім УПЦ МП), а нардепи з «Батьківщини» почали роздмухувати скандал (у 2009-му саме Юлія Тимошенко виступила запальним борцем з «однорукими бандитами»). Так ініціатива Мінфіну зійшла нанівець, а підпільний гральний бізнес під прикриттям державної «Національної лотереї» перейшов під кришу «революційної влади». 

При президентові Зеленському, одразу після переобрання парламенту, його монобільшість взялась за легалізацією грального бізнесу. Голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія вже в червні 2019 р. заявляв про пріоритетність розгляду відповідного законопроекту. Він і є головним провідником нового Закону про гральний бізнес, що підтвердив його колега по фракції Олександр Качура. 

Проте у грудні 2019-го законопроект у першому читанні не набрав потрібної кількості голосів  («за» проголосували 213). Наступного ж дня, 20 грудня, Кабмін видав розпорядженняпро заборону ігор  під виглядом лотереї. Тиск на керівника МВС Арсена Авакова посилювався, в тому числі, через неефективність Нацполіції у боротьбі з нелегальними азартними іграми. Нардепи стали більш поступливими і 14 липня нарешті прийняли законопроект у другому читанні. 11 серпня Закон про легалізацію азартних ігор (№768-ІХ)  підписав президент Зеленський. 13 серпня він набув чинності. Проте це не означає, що гральний бізнес одразу стане легальним.

Новий гральний бізнес по-українськи

За Законом, гральний бізнес має регулювати спеціальний орган – Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей (далі Комісія), яку створює Кабмін. А Комісія, як регулятор, має створити єдину Державну систему онлайн-моніторингу (програмно-апартаний комплекс), щоб відслідковувати, як працюють гральні заклади: ставки, обіг грошей, сплату податків тощо. 

Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей формуватиме реєстри операторів ринку, а також хворих на лудоманію, імена яких будуть відображатись в онлайн-системі. Лудоманам буде закритий доступ до гральних автоматів. Закон не розповсюджується на ті види розваг, де немає ставок, фактору випадковості або не передбачено отримання виграшу. 

Закон передбачає створення таких реєстрів 

  • Реєстр організаторів азартних ігор у гральних закладах казино;
  • Реєстр організаторів азартних ігор казино в мережі Інтернет;
  • Реєстр організаторів букмекерської діяльності;
  • Реєстр організаторів азартних ігор у залах гральних автоматів;
  • Реєстр організаторів гри в покер в мережі Інтернет;
  • Реєстр осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх.

Дані кожного з цих реєстрів, крім останнього, мають бути відображені на офіційному сайті Комісії з азартних ігор та лотерей. Інформація з останнього реєстру доступна лише членам Комісії та організаторам ігор.

Вікові обмеження і для персоналу гральних закладів, і для відвідувачів – не молодше 21 року. Гравцям потрібно мати при собі паспорт і пройти авторизацію за паспортними даними, після чого отримати персональну картку-перепустку.  

Схожа система для інтернет гравців, тільки дистанційна. Гравець має створювати електронний кабінет гравця зі своїми паспортними даними, а організатори регулярно перевіряти їх: надсилати зображення паспорта або ідентифікувати через відео-зв’язок гравцем. 

Оператор перевірятиме, чи не входить особа до реєстру тих, кому обмежено доступ через залежність або недієздатність. А Комісія визначає порядок недопуску осіб з ігровою залежністю (лудоманією – психопатологічна залежність від латинської lūdere «грати»). 

Оператором послуг з азартних ігор може бути лише українська юридична особа зі статутним капіталом від 30 млн грн. Оператори купляють ліцензію. Вони також мають надати пакет документів про готель, у якому розташується ігрова зона. Кабмін, за Законом, може створювати цілі ігрові зони, але не більше п’яти на всю країну.   

Реклама обов’язково має містити попередження про ігрову залежність. За порушення – штрафи, позбавлення ліцензії та кримінальна відповідальність у вигляді ув’язнення до 6 років. Начебто все як у розвинених країнах Америки та Європи. Але не зовсім, бо, як завжди, з українською специфікою. 

Справа у тому, що на створення регулятора (Комісії) Закон дає Кабміну два місяці. А на створення регулятором онлайн-системи – аж 2 роки і ще півроку – на підключення до неї операторів грального бізнесу. 

До моменту створення регулятора (Комісії), введення в дію електронної системи моніторингу, а також підключення до неї всіх необхідних реєстрів і з рештою внесення до бази оператора азартних ігор, отримати ліцензію на проведення азартних ігор не можливо. Фактична легалізація грального бізнесу відбудеться лише після виконання всього комплексу робіт. 

Водночас, експерти з антикорупційного законодавства вкрай негативно оцінили процедури формування самого регулятора (Комісії) та його повноважень.  

Корупція в законі

Одразу після підписання Закону президентом, Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) спрямувало офіційного листа президенту із доводами про неможливість реалізувати Закон з огляду на взаємовиключні положення і застереженнями щодо низки корупційних ризиків. Зазначимо лише найбільш, кричущі.  

По-перше, процедура формування Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (по суті, регулятора грального бізнесу) суперечить Конституції України, а необхідна для ухвалення рішення кількість її членів чітко не визначена.

По-друге, положення про призначення Голови та її членів суперечать один одному. Одне положення стверджує, що кандидатури до складу Комісію вносить прем’єр-міністр на розгляд Кабміну. А вже інше – визначає, що відповідні кандидатури на розгляд Кабміну вносить Комісія з питань вищого корпусу державної служби за результатами проведення конкурсу. 

Третє, з аналізу НАЗК випливає, що повноваження регулятора можна вважати слабким прикриттям узаконення корупції. Так, у визначені суб’єктів господарювання, що сертифікують та інспектують гральне обладнання, Комісія може діяти на власний розсуд. Підстави для отримання та анулювання ліцензії на проведення азартних ігор чітко не визначені, що створює ризики для зловживання і вибірковості при наданні ліцензії.  

Навіть процедура оплати ліцензії є суперечливою. Передбачено два варіанти, які виключають один одне. Отже знову все вирішуватиме Комісія на власний розсуд? Питання риторичне в рідних українських політичних реаліях.  

Нарешті, НАЗК зазначає, що нові види ліцензії запроваджуються без внесення змін до Закону «Про перелік дозвільних документів у сфері господарської діяльності», що призведе до зловживань під час здійснення нагляду (контролю). 

Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) спрямувало офіційного листа президенту із доводами про неможливість реалізувати Закон з огляду на взаємовиключні положення

Попри те, що НАЗК ще до другого читання законопроекту надало рекомендації, як виправити ці, назвемо так, юридичні казуси, в остаточній редакції Закону вони не були враховані. Реакції президента Зеленського на застереження НАЗК також не було. Хоча він майже місяць вичікував, все одно підписав Закон у такому вигляді. Після чого НАЗК, щоб уникнути звинувачень у бездіяльності, публічно оголосила свою оцінку цього продукту законотворчості наявними корупційними складовими.  

Чому саме зараз прийнято Закон, а тим більше – одразу після підписання президентом його введено в дію? Чому проігноровані зауваження НАЗК про грубе порушення антикорупційного права? 

«Універсальний круп’є» стає державним контролером 

Офіційна мотивація легалізації азартних ігор – пандемія, що створила діру в держбюджеті, а отже необхідно шукати додаткові джерела наповнення. В Законі про держбюджет на 2020 рік вже закладено 4,4 млрд грн надходжень від грального бізнесу. Втім, тут нардепи й урядовці лукавлять. Навряд чи ці гроші надійдуть до бюджету, принаймні цього року. По-перше – через коронакризису, яка найбільше вдарила по сфері послуг: туризм, готельний бізнес, включно з ігровими закладами. По-друге, ще навіть не створено механізму та інструментів, щоб здійснювати регуляцію азартних ігор.  

За однією з версій, законопроект приймався для успішної приватизації готелю «Дніпро» у центрі Києва. За оцінками експертів, об’єкт мав бути проданий за близько 14 млн долл. Його вартість різко зросла, як тільки парламент прийняв Закон про азартний бізнес. Столичний готель продали за 40 млн долл або 1,1 млрд грн. 

Наразі «Дніпро» має 4 зірки. Ухвалений Закон дозволяє працювати казино тільки у 5-ти зіркових готелях, а ігровим автоматам – у 3-4-5 зіркових. За наявною інформацією, столичний «Дніпро» мають реконструювати, де буде створено ігрові зони і навіть простір для кіберспорту, щоб проводити міжнародні чемпіонати. Відповідно, після реконструкції готель отримає 5 зірок. 

Така версія виглядає ще більш вірогідною, з огляду на те, що в аукціоні перемогла компанія ТОВ «Смартленд», засновником якої є гравець у покер Ванхапелто Паттері. Його інтереси представлені в компанії Olympic Entertainment Group AS. Це найбільший оператор азартних ігор в Естонії, який з 2018  р. судиться з державою Україна в Лондонському міжнародному арбітражі через заборону азартних ігор. Тут випливає найцікавіше. 

Позивач звинувачує державу Україна у порушенні міждержавної угоди з Естонією про захист інвестицій і просить суд стягнути 40 млн євро компенсації збитків, які отримав внаслідок закриття 23 її гральних закладів після заборони в Україні азартних ігор у 2009 р.

Отже, переможець аукціону з приватизації столичного готелю “Дніпро” має підстави не поспішати виплачувати за лот запропоновані ним 40 млн долл, очікуючи рішення Лондонського суду. 

Тим часом, в українських судах вже чотири позови, які оскаржують продаж «Дніпра» ТОВ «Смартленд». Судячи з  заяви засновника кіберкоманди NAVI Олександра Кохановського, їх подали інші учасники конкурсу на приватизацію готелю. 

Інша версія пов’язана з розподілом тіньового ринку азартних ігор, що сформувався за роки дії заборони. Забігаючи наперед, зазначимо, що вона найбільш переконливо пояснює, чому закон прийнятий з грубими порушеннями норм права і саме зараз. 

Легалізація грального бізнесу пов’язана з прізвищем Баум. Цей пан досить відомий в індустрії азартних ігор на пострадянському просторі. 

 Борис Баум фігурував у «панамських документах» (міжнародний корупційний скандал2015 р. про офшори політиків і знаменитостей) як власник офшорної First National Lotteri Ltd у 2008-2010 рр., що займалась Першою російською лотереєю.
Сам Баум стверджував, що компанія вже не активна. Відомо також, що він працював помічником  співвласника російської бізнес групи VS Energy Михайла Спектора, яка в Україні володіє київським готелем «Прем’єр Палас» з казино.  Баума називають переговорником між Офісом президента, парламентом і гравцями ринку. Раніше громадянин Латвії, він отримав від президента Зеленського українське громадянство. І тепер голова фракції «Слуга народу» Давід Арахамія просуває його на голову Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей.

Державним контролером грального бізнесу в Україні може стати людина, яка має інтереси у сфері азартних ігор. У демократичній системі влади це є прямим конфліктом інтересів і порушує засадничий принцип сheck & balances

За інформацією «Наші гроші», Баум був залучений до розробки законопроекту про легалізацію грального бізнесу. Пазл остаточно складається у картинку, що відбуватиметься з азартними іграми в Україні після введення в дію такого закону, який ухвалений лобістськими групами. 

Час на зачистку ринку є 

Маємо чинний Закон про легалізацію грального бізнесу, але не маємо регуляторного механізму і навіть інструменту реєстрації операторів азартних ігор. У жовтні Кабмін має сформувати регуляторний орган (Комісію з регулювання азартних ігор та лотерей).

Держнаглядач і держарбітр грального бізнесу майже визначений. В нього є потрібний закон, підтримка влади і до 2 років часу, щоб підібрати під потрібних людей весь нелегальний гральний бізнес в Україні, витиснувши звідти «третьяковських», «екс-регіоналівських» та інших.

Нагадаємо, поки не створено е-систему моніторингу і необхідні реєстри, жоден з операторів азартних ігор не може легалізуватись. Проте нелегально гральний бізнес продовжує працювати. Водночас, Закон введений в дію, і тепер відкривається «вікно Овертона» для головних бенефіціарів цього Закону. Зараз вони можуть перекроїти ринок для себе і закрити їх для інших. 

Іншими словами, потрібні регулятору (Комісії) осередки азартних ігор продовжать діяти. Їх просто не будуть закривати, а інші будуть змушені згорнути свою нелегальну діяльність в очікуванні, коли держава буде готова продати їм ліцензію. 

Вірогідно, що структури, які протягом 10 років «кришували» нелегальні азартні ігри, також не залишаться без долі. 

Дозвіл завжди краще заборони 

З одного боку, недоліки у Законі про легалізацію азартних ігор, створюють підстави для його вдосконалення. З іншого – може здійнятись хвиля політичного популізму про необхідність знову повернутись до заборони. Адже заборонити легше, ніж ефективно регулювати. 

Прихильники легалізації запевняють, що держбюджет зможе отримувати до 9 млрд грн на рік. Навіть, якщо ці очікування завищені, все одно поступово нелегальні гроші перетікатимуть до державних фінансів. Нарешті, буде створено підстави, щоб розірвати корупційну поруку у правоохоронних і фіскальних органах, що склалась за більше ніж 10 років. Поступово зменшиться вплив криміналу, який досяг свого апогею, знову ж завдячуючи повній забороні азартних ігор. 

Водночас недоопрацюваня в Законі, можуть звести нанівець позитив. Голосування за Закон показує, що відповідальність за прийнятий документ лягає цілком на президентську монобільшість і голову держави. 

Окрім мажоритарників з групи «Довіра», жодна інша фракція не підтримала таку легалізацію азартних ігор. Тепер опоненти закону отримали шанс не лише критикувати владу, а удосконалити закон.

Перш за все, проаналізувати оцінку і рекомендації НАЗК і прибрати кричущі корупційні положення в Законі. Проте, вони не єдині спотворюють ідею легалізації і державної регуляції азартних ігор. 

Прийнятий Закон не передбачає відповідальність за обман як з боку грального закладу, так і за шулерство з боку гравців. Така відповідальність існує в країнах з розвинутим гральним бізнесом. 

Наші законодавці покладаються на те, що Комісія сертифікує лише обладнання, яке відповідає технічним вимогам, тобто де діє випадковість і немає стороннього впливу на результат гри. Також в Законі (ч 5 п. 2 статті 4) йдеться про те, що принципом державного регулювання є унеможливлення зовнішнього впливу на результати азартних ігор, але як забезпечується цей принцип не сказано. 

Додатково необхідно ухвалювати зміни до адміністративного, цивільного, податкового та кримінального законодавства. Для цього Кабмін має створити робочу групу, яка буде розробляти підзаконні нормативно-правових акти, необхідних для реалізації Закону. Термін утворення та методологія не вказані, отже ймовірні перешкоди для втілення передбачених норм. 

Більш того, в прикінцевих положеннях Закону йдеться про створення робочої групи з адаптації чинного законодавства. Наприклад, якщо уряд і парламент розраховують отримати надходження до бюджету принаймні до кінця року або на початку наступного, вже зараз мають втілювати зміни до податкового законодавства. В Раді зареєстрований законопроект 2713-д за ініціативи нардепа від «Слуги народу» Олега Марусяка. Втім, нардепи навіть поки не розглядали на пленарних засіданнях. А варто, бо документ передбачає відміну податку на виграш у розмірі 18% та тимчасову відстрочку податку на валовий ігровий дохід (GGR). 

Для того, щоб в Україні виникли гральні зони з цивілізованими правилами для азартних гравців і власників гральних закладів, законодавці й урядовці мусять ще попрацювати. Тоді можна говорити про перспективи проведення міжнародних турнірів з покеру. Навряд гравці з усього світу погодяться змагатися там, де немає довіри до організаторів, держави і правил грі, якій в ній діють.  

Total
0
Shares
Добавить комментарий
Previous Article

Правила організації азартних ігор

Next Article

Быстро и без шума воплощается заявление Зеленского о 5 млрд от игрового бизнеса

Related Posts
Читать дальше

«Грати» дозволено не всім

Обмеження доступу є – методології виявлення психічної патології немає Процедура визнання залежності азартних ігор передбачана Цивільно-процесуальний кодексом, а…
Total
0
Share